Васильків — форпост історії та нескореного духу

Васильків — форпост історії та нескореного духу

Укра­ї­на — це не лише Київ, Львів чи Оде­са. Це й мен­ші міста, де пуль­сує справ­жнє сер­це нашої дер­жа­ви, де в кожно­му каме­ні бру­ків­ки — від­го­мін мину­ло­го, а в кожно­му подвір’ї — незлам­на надія на май­бу­тнє. Одне з таких місць — Василь­ків, місто зі слав­ною істо­рі­єю, тра­гі­чни­ми поді­я­ми та геро­ї­чним сьо­го­де­н­ням.

Тисяча років під тінню хрестів і шабель

Василь­ків виник не випад­ко­во — його заклав сам князь Воло­ди­мир Вели­кий після хре­ще­н­ня Русі в 988 році. Місто отри­ма­ло ім’я на честь свя­то­го Васи­лія Вели­ко­го — сим­во­лі­чно, що саме під цим іме­нем місто виро­сло в оплот віри, мужно­сті й сили.

Із часів Київ­ської Русі й аж до сьо­го­де­н­ня Василь­ків був на пере­до­вій. Він пере­жив нава­ли кочів­ни­ків, поль­ські наше­стя, поже­жі, чуму, вій­ни — і щора­зу під­ні­мав­ся з руїн. Саме так і фор­му­ю­ться міста, які мають душу.

Вогонь повстань і свободи

У XVIII сто­літ­ті місто ста­ло цен­тром тор­гів­лі, реме­сел і адмі­ні­стра­тив­но­го управ­лі­н­ня. А вже у XIX сто­літ­ті тут виру­ва­ли рево­лю­цій­ні ідеї. Саме у Василь­ко­ві від­бу­ло­ся пов­ста­н­ня Чер­ні­гів­сько­го пол­ку — части­на загаль­но­ім­пер­сько­го висту­пу дека­бри­стів. Вони мрі­я­ли про віль­ну кра­ї­ну, де не буде само­дер­жав­ства й раб­ства. Їхня спро­ба була при­ре­че­на, але пам’ять про неї живе у назвах вулиць, шкіль­них уро­ках та сер­цях людей.

Місто, яке встояло у XXI столітті

Та най­біль­ше випро­бу­ва­н­ня чека­ло на Василь­ків у люто­му 2022 року. Поча­ток пов­но­мас­шта­бної вій­ни Росії про­ти Укра­ї­ни зму­сив усе місто про­ки­ну­тись від зву­ків авіа­уда­рів. Ворог пра­гнув захо­пи­ти вій­сько­вий аеро­дром, який має стра­те­гі­чне зна­че­н­ня — і натра­пив на сті­ну спро­ти­ву. Місто не впа­ло. Укра­їн­ські вої­ни зни­щи­ли воро­жий десант, дали бій, який увій­де до під­ру­чни­ків істо­рії.

Тоді, у пер­ші дні вій­ни, Василь­ків став біль­ше ніж про­сто містом. Він став сим­во­лом. Сим­во­лом того, що Укра­ї­на не зда­є­ться. Що навіть малень­ке місте­чко може зупи­ни­ти армію.

Васильків сьогодні — місто для життя і пам’яті

Попри всі випро­бу­ва­н­ня, Василь­ків живе. Тут від­кри­ва­ю­ться нові шко­ли та кав’ярні, зву­чить дитя­чий сміх, про­хо­дять мисте­цькі вистав­ки. Люди повер­та­ю­ться додо­му, від­бу­до­ву­ють зруй­но­ва­не і мрі­ють про кра­ще.

Василь­ків — це не лише дав­ні хра­ми, коза­цькі вали й мемо­рі­а­ли. Це — люди. Саме вони роблять це місто живим. Ті, хто кожно­го дня пра­цює, захи­щає, лікує, навчає, тво­рить.

Нам є чим пишатись — і є що берегти

У кожно­го міста є своя місія. Василь­ків — це сто­рож, який тися­чу років сто­їть на вар­ті Киє­ва та Укра­ї­ни. Його істо­рія — це дзер­ка­ло нашої нації: скла­дне, дра­ма­ти­чне, геро­ї­чне. А його май­бу­тнє — в наших руках.

Ман­дру­ю­чи Київ­щи­ною, не оми­ніть Василь­ків. Прой­ді­ться його вули­ця­ми, дотор­кні­ться до каме­нів дав­ніх мурів, поди­ві­ться на місто з пагор­бів — і ви від­чу­є­те, як крізь час тут гово­рить сама істо­рія.

Дяку­є­мо всім захи­сни­кам, волон­те­рам та мешкан­цям Василь­ко­ва, які щодня пишуть нову сто­рін­ку у літо­пи­сі сво­бо­ди!